Насправді, я думала, що припиню вести цей блог. Соціальні мережі майорять картинками усмішок і подорожей, зустрічей і застіль. Якось не прийнято показувати своє життя таким як воно є - не лише веселим, з купою яскравих картинок і оплесків, а й сумним, з клопотами і гнітючими думками. Але, зрештою, тут понад три роки мого життя, і я люблю перегортати сторінки і розглядати те, що вже забулось. Тут мої спогади, мої мрії, моя душа...
     Отже, перший пост - це подяка.
     Доля дає нам те, на що ми заслуговуємо, і ми зустрічаємо тих, в кому маємо потребу - чи то для душевного спокою, чи для гіркого досвіду.
     Дякую всім, хто зустрівся мені в минулому році! Я не думала, що зможу повернутись до зйомок, проте, коли здоров'я дозволяло, ми творили, а я забувала про все на світі і насолоджувалась життям. Кожен з вас залишив частинку себе, знайомство і досвід безцінні.
     Дякую моїм вірним подругам, що дзвонять, стукаються в скайп і строчать повідомлення на вайбер. З вами я почуваюсь щасливою і живою!
     Дякую рідним і близьким за вашу любов і підтримку, ви допомогли пережити минулий рік! ЛЮБЛЮ ВАС БЕЗМЕЖНО!!!