Маленька тісна квартира ніяк не поєднувалася мені з новонародженою дитиною, тому прискореними темпами ми багато чого доробляли і переробляли в будинку, який ще довго чекав би свого... Зразу скажу, що вагітність, ремонт, народження і переїзд дуже важко поєднати, але ми таки переїхали за місто... Клаптик землі, квітник, майбутня альтанка - все, чого бракувало в обмеженому просторі міської квартири...Хоч багато ще не завершено, я все одно кожного дня радію, що тут, бо почуваюся вдома. Діти, квіти, вечеря, печена на мангалі, витіснили зйомки, людей, знайомих і чужих, і безкінечний рух по колу. Хоча іноді сумуєш за зачісками, мейками і спалахами, тут розумієш, що все це "0" порівняно зі спокійним родинним життям, а більшість людей, що намагалися "виглядати друзями", так і виглядають, бо відстань і час лише підтведили теорію і розставили пріорітети. Тепер все по-новому... І головне тут дім і діти!