Вже декілька років для мене Новий рік починається з весною. Саме тоді відчувається певне очищення, завершення чогось важливого і перехід на новий цикл. Прийшов час підвести певні підсумки, але мені не подобаються великі списки подяк і перерахунок хороших справ, зроблених за рік, якими майорять сторінки блогерів перед Новим роком. Якщо коротко - рік був важкий, з втратами і здобутками як і інші попередні. Чогось більше, чогось менше. Найкраще - народження Ванютіка, найгірше - "на небо пішли" бабуся і тато. Завжди є щось біле і щось чорне. Що винесла з пережитого - найголовніше сім'я і ще декілька людей, яким небайдужа ти і вони для тебе мають певну цінність, решта - як лушпайки, від найменшого подиху вітру розлітаються... і навряд чи повернуться. За одними сумуєш (але це проходить), втрату інших помічаєш лише з часом (і це добре). А цінне, найдорожче - завжди поряд, навіть коли далеко. Саме тому пішла геть з соціальних мереж, перестала відповідати на дзвінки і запрошувати в гості (свої приїздять без запрошень). Потрібен був час, а самотність допомагала розібратись і визначити пріорітети. Багато хто чекав мого повернення, але я ніде не дівалась, а кому була потрібна - завжди знаходив. Наступного року я хочу, щоб були живі-здорові мої рідні і близькі, а поряд - відверті і небайдужі люди, заради яких і в вогонь, і в воду. Знову починаю з чистого аркуша!