Я бачила своїх хрещених в день 16 ліття і пам'ятаю, як мені було прикро, що вони не спілкувались зі мною раніше. Це були просто чужі люди. Звичайно, як народжується дитина, ми обираємо друзів чи когось з рідних собі за кумів, не думаючи як буде надалі і чи складуться стосунки на все життя, а дитина, через зміну наших інтересів або кола спілкування, може назавжди залишається без такої потрібної уваги ще однієї "пари батьків". Мені прикро визнавати, що я мало часу приділяю своїм похресникам. Я не знаю їх смаків, уподобань і мрій, бо зустрічаюсь з ними лише в День народження і часом під Новий рік. Соромно. Варто просто відвідати те маля або вже дорослу красуню не для галочки чи заспокоєння сумління, а просто так. Пізно не буває ніколи.