Нарешті прийшли ті дні, коли Ванютік може себе чимось зайняти і дає трошки часу розслабитись. Але так повелось з дитинства, що я не вмію просто відпочивати чи безцільно марнувати час. Постійно напружую або мозги або руки. Тому всі вільні години січня були присвячені саморуйнуванню і самовдосконаленню, а між тим - трішки лірики, щоб в голові не закіпало. Мабуть два роки ізоляції, на які я себе приговорила, дались в знаки. Я не можу сказати, що бракувало людей чи спілкування, навіть навпаки, але відчула реальний голод за інформацією і читанням взагалі. Відчула себе як в дитинстві, коли книжка з рук не відкладалась доки не перегорнеш останню сторінку. Раніше читала і вивчала лише літературу більш технічного плану і по фотографії, тепер хочу іншого. Душа прагне змін. Дійшло до того, що можу встати в половині шостої ранку, і в тиші, доки всі сплять, з чашкою кави повністю зануритись в читання. Тепер ще нас замело і в ізоляції, без варіантів вибратись в місто, я можу далі насолоджуватись приємним і корисним. Не люблю писати рецензій, а тому оповідей чому мені сподобалась чи не сподобалась та чи інша книга не буде. В кожній було щось своє і для кожного знайдеться важливе, на що інший не зверне уваги. Я шукала себе і порад для себе. Отже книги січня: