Мої дитячі спогади про садочок обмежені картинкою прогулянки, коли дівчатка в бавовняних літніх платтячках, а хлопчики в коротеньких шортиках стоять на майданчику в очікуванні панамок, і картинами денного сну, коли, вихователь як страж, ходить між ліжечками і перевіряє чи закриті очі. Хоча дитячий альбом майорить фотографіями тих часів, згадати більше якось не вдається. Не думаю, що методи виховання в теперішніх садочках сильно змінились, оскільки завідуючі і більшість старших вихователів все-таки навчались в ті часи, і діють роками відпрацьовані схеми. Можливо, якби ми жили в багатоповерхівці і дитина щодня перебувала в компанії дітей, де доводиться себе проявляти, питання садочку відпало б, але ми живемо за містом і рішення прийняте однозначне - дитина повинна привчатись до суспільства і навчатись в ньому виживати.