Мені складно вкласти в голову, що тобі вже 31. Те, що роки біжать, я до тебе якось не застосовувала, звичніше було думати - та ще мала... Сьогодні, коли за вікном випав сніг, я почала пригадувати всі твої дні народження. По-перше, снігу не було ніколи, але головне інше - тобі справді 31. Я добре пам'ятаю, як кричала під вікнами роддому, що папа мене годує тільки вермішеллю і хочу, щоб повернулась мама, і день, коли ми тебе звідти забирали, бо на виписці просила, щоб тебе назвали Білосніжкою. Уяви, смугле дитя з чорними очима і таке ім'я. Правда далі якось не дуже склалось- може різниця в віці, може виховання батьків, але великої близькості ми ніколи не відчували. Стосунки - складна річ, особливо родинні. Мабуть над ними теж потрібно працювати і розвивати почуття любові і радості. Ти прекрасно знаєш, що в складні життєві моменти, при любих обставинах я тобі допоможу, бо інакше не може бути. І, не зважаючи на настрої і ситуації, люблю тебе і буду любити. Ми є одна в одної і це потрібно сприймати як неймовірне щастя, а не даність. Я дуже хочу, щоб до наступного Дня народження в тебе виповнилось все, що заплановано і про що ти мрієш, тому загадуй побільше, в тебе в розпорядженні 365 днів.