Я проїзджаю повз цей краєвид кожного разу, як їду провідувати батьків, але за 18 років вперше від'їхала 200 метрів від траси, щоб помилуватися такою красою. В мене дуже часто бувають моменти, коли щось помітиш і хочеш залишити в пам'яті, але часу чи можливості відзняти це немає. Потім, як правило, шкодую, бо не так багато було потрібно, щоб спинитись на хвилинку і все-таки зробити фото. І немає значення чи це їжа, яку щойно витяг з духовки, чи пташка, яка за мить полетить, чи гарний краєвид з вікна машини. Останній часом я намагаюсь себе стримати і залишити на згадку декілька кадрів. Саме з таких кадрів складається наше життя, бо все інше - швидкоплинне і згадати деталі з роками стає все важче, а фото дозволить пригадати себе в ту хвилину і гарний настрій, коли хотів залишити цю мить на згадку.